Ні квітів,ні дарунків не чекай...[/size][size="6"][font="Arial"][/font]
Виктор Гала
Ні квітів,ні дарунків не чекай-
Тобі подарував я їх немало.
На самоті минуле пригадай,
Як серце моє у багні топтала.

Із насолодою дивилась як болить,
Як розривається мільярдами клітинок.
Із під чобіт жар-птицею горить,
Розтоптане,але не просить відпочинок.

Та серце вирвалось і знову розцвіло,
І з нього слово іскоркою впало,
Немов тортур і болю не було,
Немов його ніщо не шматувало.

Горить воно і інших зігріва,
І всі слова купаються у ньому.
А потім слово в душу запада,
І ріже серце знову по живому.

Ні квітів,ні дарунків не чекай,
Коли вже серця виявилось мало.
І лебедину пісню доспівай
Сама,бо наша з часом заблукала.




© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911167126