Минуло вже два місяці з часу виходу квір-антології «120 сторінок Содому». За цей час притлумилися галасливі викрики «А Баба Яґа протів!!» і «Ця книжка кака-бяка!!» серед тих, хто й в руках її не тримав. Думаю, що коло людей, які можливо й не купили антологію але таки її прочитали значно розширилося. Тож я пропоную поговорити про художню цінність цієї книжки.

Полистав я цю книжку на Форумі, бо вона мене зацікавила, як факт. Але хочу сказати, що жоден з надрукованих там текстів, з якими я встиг ознайомитись, не вартий паперу, на якому вони надруковані. Головна проблема цієї антології - концентрація на самому факті збочення, яка завадила організаторам відібрати насправді вартісні тексти. Але проблема, на мою думку, зовсім не в упорядниках, а у самих авторах: талановитих авторів просто немає. Ну не можуть на пострадянському просторі пачками народжуватись Євгени Харитонови, Жани Жене, Юкіо Місіми та інші гранди гей-літератури! Залишається констатувати, що ця збірка - це багато галасу з нічого. Ну добре, що хоч так. Хай вже в нас буде хоч галас, бо надто довго була мертва тиша. Подякуємо упорядникам за виконану роботу!

*
Як можна винести судження про ціле розмаїття авторів не прочитавши книжки, а просто її «погортавши»? Ти хоч всі тридцять авторів «прогортав»?

**
Олеже, те що гомосексуалізм є це збоченням належить до радянської і пострадянської риторики. Детальніше про це можеш прочитати ось тут: http://ru.wikipedia.org/wiki/Американская_...ская_ассоциация в розділі «Депатологизация гомосексуальности».

***
Чесно кажучи, мені теж довподоби твори не всіх авторів з цієї книжки. Проте ряд творів видаються мені доволі сильними. Зокрема їхнє авторство належить Яшці Казановій, Валєрію Пєчєйкіну (який є лауреатом однієї з найпрестіжніших російських літературних премій «Дебют» (2007)), Адаму Надашді, Ірині Шуваловій (безперечно, один з найсильніших сучасних українських поетів в моєму поколінні), Фаїни Ґрімбєрґ (в моєму уявленні, вона просто геній. Я вкрай пишаюся тим, що особисто знайомий з нею - те що Фаїна творить в поезії, це справжнє мистецтво дуже високого ґатунку).

****
Дуже цікаве поняття «гранди гей-літератури», де позичив цей термім і кого ще до нього можна зарахувати? Майкл Каніннгем підходить, чи ні? А Джеймс Болдуїн? А може взагалі - Оскар Вальд (чи ти віднесеш його до «класиків «гей-літератури»?) ? За яким критерієм ти визначаєш належність автора до «грандів гей-літератури»?

Якщо мені не подобається хоч один з авторів антології, то я її далі вже не читатиму: занадто багато книжок, які мені подобаються, аби втрачати час на погані. Мабуть, там є і сильні автори, але вони просто загубилися у цій братерській могилі. Щодо гомосексуалізму, то це 100% - збочення і хвороба, просто в Америці і взагаліу всіх цивілізованих країнах толерантно вважають це різновидом сексуальної орієнтації, аби нікого не ображати.
Ні в якому разі Оскар Уайльд не можна вважати грандом гей-літератури, бо в нього у жодному творі не зображені стосунки геїв. А от, скажімо, Євген Харитонов - це найяскравіший приклад сучасного гей-постмодернізму. Про Каніннгема та Болдуїна нічого не можу сказати, бо я їх не читав.

ти просто буяєш карколомними заявами))
якщо особисто мені не подобається якийсь автор зі збірки, то я її можливо теж не куплю (хоча, часом бува й таке, що твір якогось одного автора може переважити цінність усієї збірки), а чом би й не прочитати? за це гроші не беруть))
щодо твоїх поглядів стосовно того чи є гомосексуалізм збоченням - давай облишемо це для інших дискусійних майданчиків.
на твою думку «лгбт-література» (пропонує все-таки цей террмін на заміну твого - «гей-література») повинна лише зображувати саме «стосунки геїв»? скажи мені, будь ласка, що ти розумієш під «стосунками геїв» і чи належить до них почуттєва й емоційна сфера? а також, чи має якийсь стосунок до «лгбт-літератури» так звана «гей-естетика» (й чи можна лише за її наявністю ідентифікувати «лгбт-літературу»?). й повернемося до терміну запропонованого тобою - чи може автором «гей-літератури» бути жінка (ну, хоча б Йохана Сінєсало зі своїм романом «Троль»?).
і ще - що таке «гей-постмодернізм»?

Нічого карколомного не бачу: нащо читати книжки які не сподобались, ще й шукати там те, що теоретично може сподобатись? Якщо б я був фанатом лгбт-літератури - то інша справа - я б шукав. Коли я був фанатом російського постмодернізму, то читав всіх авторів і всі збірки без розбору.
Що стосується самої суті лгбт-літератури, то ніякої гей-естетики не існує взагалі. Це все міф про те, ніби люди із сексуальними перверсіями здатні на якісь особливі естетичні досягнення. У лгбт-творі обов*язково повинен бути зображений або статевий акт одностатевих партнерів, або сексуальні, еротичні, чуттєві із сексуальним підтекстом стосунки між ними. Інакше така література лгбт вважатися не може. Андре Жід мав гомосексуальний досвід, але його не відносять до лгбт-літератури, бо у нього всього цього немає.
Єдиний відомий мені приклад "гей-постмодернізму" - це саме Харітонов. У деякій мірі це може бути Лимонов, хоча у нього тема гомосексуалізму - стороння. Він зображує свої сексуальні стосунки із неграми у США, але ніхто його не відносить до гей-літератури все одно, бо це - поодинокий факт, літературний прийом.

До речі, ти помітив, що ця тема взагалі нікого тут не цікавить: це показує інтерес до збірки як такої.

Це його славетна "Духовка":

http://www.litera.ru/old/read/zvety/hariton/harit_1.htm

А це - "Листівка":

http://kolonna.mitin.com/archive/mj32/harit3.shtml

Сучасні гей-автори йому ноги мити не годяться (якщо б він був живий).

Я свого часу був фанатом жанра «фентезі», але мені й в голову не приходило читати все «без розбору», адже література ця все-таки комерційна і ясна річ, твори якого гатунку складають її в більшій мірі. Це саме стосується й лгбт-літератури. З друкованими виданнями все ще не так сумно, а от якщо пройти тематичними сайтами де кожен бажаючий викладає все що він хоче - біжи ховайся))
Я вже зрозумів, що ти ретельно дослідив природу гомосексуальності, прочитав дюжину книжок на цю тему, провів власні дослідження й тепер можеш стверджувати, що «гомосексуаолізм, це збочення». Але коли ти встиг ще й ознайомитися з проблемою «гей-естетики»? Може порадиш кілька авторитетних видань в цьому питанні? - теж хотів би розширити своє уявлення про це.
Ти так і не відповів, чи може жінка бути автором «гей-літератури»? І ще запитання на засипку (якщо ти вже такий знавець з цієї теми): Чи може геторосексуал бути автором «гей-літератури»?
Стосовно терміну «гей-постмодернізм». Радив би тобі не вживати його в колах філологів, аби не викликати іронічної реакції не тільки на свої слова але й на самого себе.
Ну і на останок: не думаю, що 223 перегляд цієї теми на форму станом на цю хвилину свідчить про те, що ця тема нікого не цікавить.

Російський постмодернізм - це література абсолютно некомерційна, тому я читав все, що мені потрапляло: на початку 90-х років це ще було досить цікаво, хоча траплялися і явно провальні автори, що виплили на загальній хвилі: наприклад, Володимир Сорокін.
Я все-таки вважаю, що ніякої гей-літератури, як і відповідної естетики не існує. Є автори, які повідомляють про свої сексуальні переконання загалу та роблять геїв героями своїх творів, у той чи іншій мірі акцентуючи на них увагу, а є ті, що мовчать про це, хоча вони теж геї. От наприклад той самий Дерек Джармен майже постіно був зосереджений на своєму недузі і навіть робив геями персонажів своїх фільмів - видатних людей, які геями насправді не були. Так він зробив геєм філософа Вітґенштейна. З іншого боку у Пазоліні зосередженість на геях значно менша (його можна взагалі вважати автором оригінальної естетики гей-комунізму), а в останньому фільмі Ґреґа Аракі їх зовсім немає, хоч раніше вони там просто купчилися. Але, не дивлячись на все це, всі три режисери абсолютно різні і ні в якому разі не можна сказати, що вони мають якусь спільну естетику.
Щодо дослідження природи гомосексуальності та її впливу на культуру, то я дійсно зараз читаю книжку Долімора Джонатана "Сексуальне дисидентство". Не думаю, що я надалі буду якось зосереджуватись на проблемі гей-естетики, тому що, як я казав раніше, її просто не існує, і Джонатан жодного разу не каже ні про яку "гей-естетику": не дарма ж його книжка має таку назву, дисиденти - це я вище політичне, а не мистецьке. Можна сказати, що Євген Харітонов претендує на створення гей-естетики, але не думаю, що це можливо, бо інакше всі, хто працює у цьому напрямку брали б його за певний взірець, а цього ми не спостерігаємо. Я б сказав, що він - типово російське явище (як скажімо алко-постмодернізм Венедикта Єрофеева), бо за кордоном він майже невідомий.
Звичайно жінка може бути автором гей-літератури, як і гетеросексуал, бо для того, щоб писати "по-гейськи" не треба бути геєм. Треба лише знати особливості життя геїв, аби писати правдиво (і це не обов*язково). Ще Кафка зазначав, що для писання на будь яку тему треба мати насамперед талант, а не знання цієї теми, яке є другорядним. Так, пишучи роман "Америка", він зізнався, що не разу не був в Америці і має про неї погане уявлення. Саме тому у його романі Статуя Свободи тримає у руках не факел, а меч. Так само не треба бути негром, аби грати джаз. Не думаю, що геям більше сподобається поганий твір лише тому, що його автор сам гей, ніж добрий, автор якого припускається фактичних помилок щодо життя геїв та якоїсь так званої "гей-естетики".
Звичайно, що ніякого офіційно визнаного гей-постмодернізма не існує, але як факт він є: постмодерні твори, створені геями, які всіляко підкреслюють свою орієнтацію у творчості. Гадаю, що термін "гей-постмодернізм" з*явиться тоді, коли виникне "гей-філологія". Але чи можемо ми чекати на появу гей-металургії, гей-збройних сил (це виключення лише підтверджує правило http://www.be-in.ru/files/journal_archive/people_147.jpg ) , гей-математики чи гей-астрономії? Навряд чи.

Твою позицію важко зрозуміти. Спочатку ти стверджуєш, що жодної “гей-естетики” не існує, а тепер говориш про Пазоліні, що “його можна взагалі вважати автором оригінальної естетики гей-комунізму”. Потім ти знову твердиш, що нічого подібного й бути не може. Ти суперечиш сам собі
Якщо я не є знавцем російського постмодернізму, то я й не висловлююся з цього приводу. Ти ж не маючи (чи вважаючи що маєш) компетенції з якогось питання все-одно висловлюєш якісь аксіоми та постулати щодо нього. Зізнаюся, що я ніколи не займався дослідженням “гей-естетики”, проте певні тези з викласти можу:
Не всі геї є носіями гей-субкультури (певного сленгу, стилю (або стилів) в одязі та поведінці, узагальнених оціночних судженнях тощо) проте ті з них, хто долучає себе до неї продукують певну естетику. Думаю, ти погодишся із тим, що кожна субкультура має свої естетичні канони?
Так і не зрозумів як “Сексуальне дисидентство” стосується нашої розмови...
Так само не зрозумів, чому це Євґєній Харітонов має створювати “гей-естетику”? Максимум що він може, це створювати певні варіації вже існуючих моделей цієї естетики. Тож за взірець можна брати хіба що його власний авторський стиль.
Ніколи не чув про “гей-філологію”, думаю цей термін теж вигадав ти? Авжеж, гей-металургії існувати не може, як не може бути й емо-астрономії, проте емо-естетику, або хіпі-естетику ти теж схильний заперечувати як явище?

Моя позиція полягає у тому, що гомосексуалізм - це психічна хвороба на зразок шизофренії. Звичайно, митець-шизофреник може мати якісь особливості і це впливатиме на його творчість, є навіть цілі альбоми та виставки психічно хворих, але це не означає, що в них є якась особлива естетика.

Що ж, це унеможливлює подальшу дискусію

ви може знаєте, чи ця книжа є у форматі pdf? я не в україні, а хотів би прочитати це.
пробачте за мій український, але вчуся його лише від року.

Ви можете замовити цю книжку поштою. В якій країні Ви мешкаєте?

Мешкаю у Польщі. Не знаю тільки, чи я дійсно хочу її купити Ви знаєте, у польщі є "гей-лес" книжки, але на жаль, більшість з них нецікава. Скажіть мені, будь ласка, про що в неї йдеться? Вона, як я бачив десь в інтернеті, визиває чимале розбіжності в україні.

що саме Ви розумієте під "розбіжностями"?
от лінки про критику критики антології: http://oles-barlig.livejournal.com/176696.html
а це відгук на книжку в газеті "День": http://www.day.kiev.ua/281591/

Розбіжності, для мене, це власне те, про що Ви вже написали у вашого сайта, тобто ті всі "сцени", яке відбувалися під час презентації книги у льові чи києві. Сцени з політиками, дивне артикули, в яких не написано про зміст антології, а нп. про те, що гомосексуалізм це психічна хвороба (це було десь на gazeta.ua). Я не знав, що Ви були ініціатором написання цієї книги.

так, була висловлена активна агресивна позиція супротиву деяких націоналістих оранізацій, хтось з льввських депутатів теж виступив проти виходу подібної антології, певні сайти і видання й досі дозволяють собі "пасажі" щодо виданої книжки. так вчора на сайті "Літакценту" з*явилася публікація "У cутінках Содому", що не робить честі цьому порталу, адже рівень дискусії запропонований там унеможливлює будь-яку дискусію.
це все є. це природне явище для пострадянського супільства.
в енижці йдеться про вірші і прозу, є дві статті. як бачимо, цього цілком вистачило для подібної реакції.

я не прочитав "поглядів" літакценту до кінця, це жах, що вони там написали. "тобто нетрадиційну сексуальну орієнтацію можна змінити на традиційну." - це хіба найбільш знаний погляд також в польщі. два, три роки тому, речник прав дитини шукала гомосексуалізма в Teletubis. думаю також про "пострадянське явище" щодо гомо., і хіба це не норма для всіх колишніх держав ссср. побач на чеську республіку

Гомосексуалізм - як важку психічну хворобу треба лікувати. Але, звичайно, якщо людина не хоче лікуватися, то їй не можна відмовляти у цьому праві. Але ні в якому разі не можна їй дозволяти говорити, що таке становище (її важка хвороба) - це нормально. Чи так: хай вона про це говорить, але обов*язково треба ставити скрізь помітку: "Увага! Це слова психічно хворої людини, не сприймайте їх всерйоз!" Збірки гомосексуальної поезії теж цілковито припустиме явище, так само як і альбоми картин паціентів психічної лікарні.

Олеже, іноді мені здається, що ти блаженний

Є цілий цикл документальних фільмів, де піднімається це питання. Вони наводять цілком логічні факти того, що практично вся історія аж десь до 18-19 століть є вигадкою, маніпуляціями.

Ваша думка з цього питання?