Стежина
Виктор Гала
Маленькі ніжки бігли по стежині,
Що пролягла серед густих пшениць,
Дивились на дівча волошки сині,
І чути було спів перепелиць.

Торкались колоски плеча дитини,
Цвіркун виводив пісеньку дзвінку,
Всміхалось сонечко з-за білої хмарини,
Дивлячись вниз на дівчинку малу.

Та раптом заєць перебіг стежину,
Побіг щосили вітер доганять,
А в інший бік дівча біжить щосили,
Від страху оченята лиш блистять.

Маленьке серце вискочити хоче.
З грудей дитячих, як листок тремтить,
Уже не плаче, щось під ніс бурмоче,
З усії сили до села біжить.

Захекана, налякана до краю
У двір чужий швиденько забіга,
Та тільки мама щось не зустрічає,
А з хати вийшла тітонька чужа.

Дівча не зрозуміло, що від страху
З стежини збилось. Тітку відпиха,
Біжить до хати, загляда у шафу,
Під ліжко, всюди матінку шука.

Стояла жінка, ніжно посміхалась,
Дивилась на розгублене маля,
Потім взяла на руки, приласкала,
В село сусіднє із дівчам пішла.

Про випадок той згадують донині,
Коли сім'я сідає до стола,
Як дівчинка прибилась до хатини,
Куди пізніш невісткою зайшла.



© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911046842
[color="#8B0000"][/color][size="4"][/size][font="Arial"][/font]