Підсніжники

Пора пробудження природи -
Така терпка солодка мить.
Від найчарівнішої вроди, -
Побачиш – і душа щемить.

З-під снігу перші ніжні квіти,
Провісники тепла, надій
Звуть просто жити та радіти
І не коритись долі злій.

Як символ сподівань і віри
Людей, земного майбуття -
Це квіти злагоди й довіри,
Весни посланці і життя.


прикольний віршик
http://www.tryguba.vn.ua/pidsnijnuku.html

Конвалії

Глянь – сріблясто-білі,
Скрізь то там то тут
Завжди мені милі
Конвалії цвітуть.
Сонячна поляна
Радостей моїх.
Не питай, кохана,
Де мій смуток ліг.
Чом мені не спиться
Часто допізна?
І чом мені сниться
Тільки ця одна
Квітка із розмаю,
Квітка із роси?
Кращої не знаю,
Ніж оця, краси.

Очі твої

Я дивлюсь в твої стомлені очі –
В них таїться тривоги печать.
В них і біль, і недоспані ночі –
Мовлять все, хоч вуста ще мовчать.

Знаю, рідна, що хочеш сказати.
Все в очах я твоїх прочитав.
Я прошу, лиш не треба мовчати.
Розкажи мені те, що не знав.

Розкажи мені все, що не бачив,
Щоб душею всією відчув
Всі слова твої ніжно-гарячі…
Лиш пробач, що я поруч не був.

Гарно, лірично і доступно. спробуй скинути для друку в "Дніпро", шкода аби гарна поезія загубилася на теренах інтернету. "Дніпро" нині гарне видання, тож компанія набереться приємна
http://www.dnipro-ukr.com.ua