МИ НЕ ПОЕТИ...
МИ НЕ ПОЕТИ-
ВСЬОГО ЛИШ ДЕЛІТАНТИ.
НАШОЇ НЕНЬКИ-УКРАЇНИ
ГІРКІ РЕПАТРІАНТИ.
МИ НЕ ВИШУКУЄМ СЛОВА
РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ПИШЕМ
ДОЛЯ,
УКРАЇНА,
ЧУЖИНА...
ОСЬ , ЩО Є НАШИМ ВІРШЕМ.
8.05.08

ЯКБИ...
Якби світом правила праведна рука,
А не демони фальшивої спокуси.
Була б тоді взірцева правота
І не творились би моральні землетруси.
Хтось не привідкрив би нам вікно
Облесним павутинням обіцянок.
І неполетіли б у дальні далі ми,
Аби знайти посеред мороку світанок.
І ми б не знали каяття
За шмат давним-давно розділеної волі.
Перекотиполем не стала би рідня,
Примхливим арештантом скуйовдженої долі.
Посеред безплідної землі
Ми б не лелеяли свій пагін,
Ми-"переможці" зашкарублих пут,
Власних мук,безсилля і відрази.
Ми б не розпрямлали скривлені хребти,
Не пнулись звестися на кволі ноги,
Аби не на чужій на батьківській землі
Наші діти зробили свої перші кроки.
16.07.09

Чи думалось,чи мріялось мені,
Що місто Лева доведеться
Проміняти на чужі краї?
Я не шкодую і сліз гірких не ллю
Я все сприймаю,як надії незасіяну ріллю.
Так склалась доля,що шлях мене привів
Із України до Афін.
До гнізда Платона та Сократа,
Де колиска демократії
Будується тепер і нашим братом.
Як часто в нашому житті доводиться нам чути:
"Прикрість нас знаходить навіть у ві сні."
Забувши,що мізер і пустота
Бере в полон лиш ледащо й раба.
Нам здається-руку простягни
Й наповниш жмені зірками щастя з висоти.
В дійсності ж -омана є гірка,
Бо із калюж глузують над людьми
Недосяжні і спокусливі зірки.
13.05.08