Журавлі.

Відлетіли,наче журавлі
Українці з рідної землі
Долі кращої шукати у світах,
В незнайомих і чужих краях.

Журавлі ви мої, журавлі,
В Україну верніться назад,
Щоби тільки на рідній землі
Народити своїх журавлят.

травень 2008 р. Афіни

ОБМІНЯЮ...
Вже до вікон заглядує вечір
Стихає день,печаллю вкривши плечі.
Туманять очі сполохані думки
І плаче свічка забута на столі.
Немов у дзеркалі пливуть,
Летять мої роки-
Театр "Тіней" на стелі й у житті.
Крізь повітряну твердь
Та вітри перемін
Летять роки,щоб за порогом
Зникнути в імлі.
Пора б збагнути-зцілення нема!
А я все мрію притулитись
Крізь біль розлуки й каяття,
Бодай на мить до рідного гнізда.
Бодай на мить змінити
Фальшивих декорацій мішуру
На моїх Карпат незайману красу.
Пишні палаци на тополі край доріг
Панські шати на вишиванок буйний квіт.
Розпечені скелі островів-
На коси верб та клекіт журавлів.
І цей нелюбий чужосвіт
Й ранкову спеку Парфенону-
На маків полум"яний цвіт
Та манівець щедро всипаний росою.
Суворість Візантійської ікони
На тепло та мелодійність
Батьківської мови.
На Чумацький шлях,на соняхи в долонях-
Усе оце я обміняю на мудрість
Сховану у побілілих скронях.

Дякую, Оленко!