замість епіграфа
втратила веселощі
натомість знайшла радість
вона така тиха
що багатьом видається
печаллю

на 54-й псалом
моє серце – тривожне
потерпає ятриться
у буденному шумі
у нічному безсонні

моє серце як човен
що у бурі блукає
і несе його вітер
і женуть його хвилі

полетіти б далеко
опинитись в пустелі
де не знайде ні ворог
ані друг ненадійний

де немає ні хижих
ні байдужих ні ласих
де й від себе я зможу
відпочити на хвильку

уповання моє
покладаю на Тебе
всі турботи і думи
віддаю в Твої руки

знаю я що у горі
Ти мене не покинеш
не покинь мене Боже
й на моїм роздоріжжі

***
місто тане у тумані
ситі велетні бетонні
телебашта і тополі
у полотнах
у полоні

тоне світ у вогкій тиші
світло змінює тональність
а в тіні старого клена
ангел стомлено зітхає

але серце ніби знає
ніби знає і чекає

що ось-ось впаде завіса
декорації невправні
і яскраве, інше місто
спалахне ураз стобарвно
під промінням ясним чистим
самоцвітами засяє
і натхненно урочисто
сонце правди привітає

***
пам’яті Параски Плитки-Горицвіт*
лебідоньки-ключолетки
візьміть мене на крилята
понесіть мене високо
понад гори понад хмари
до Господньої господи
де сади Його окрасні
де немає ні недуги
ані смутку ні зітхання
але вічне життя

там сокують зелен-трави
там гілляє буйновіття
лань приходить пити воду
до потічка-пропливочка
там казкують зорі квіти
хвилі весело мелодять
і немає ні недуги
ані смутку ні зітхання
але вічне життя

лебідоньки-ключолетки
візьміть мене на крилята…

* у вірші використано слова з лексикону гуцульської майстрині, письменниці, художниці й філософа Параски Плитки-Горицвіт

***
Єрусалима білі ребра
у раці гір під склом небес
чого шукаєте живого
поміж мерців? Христос воскрес!

Христос воскрес чекає Чаша
живої сповнена води
а тут стіна плачу не наша
а тут лише Його сліди…

та знову ми Фоми нащадки
йдемо молитись над гробами
і милосердно відчиняє
для нас Господь небесні брами

***
сонце впало запаливши ліс
по верхівках жовтими вогнями
ще не осінь ще не падолист
але смуток вже майнув над нами

теплий дощик прошумів вночі
пахне мокрим листям і грибами
начебто на те нема причин
але смуток вже майнув над нами

і чому так хочеться летіть
саме восени за журавлями?
і у грудях раптом защемить
смуток має крилами над нами