ОСТРІВ

Віктор Гала

Ти не чекай,що знову я прийду,
Я в пам'яті дорогу загубив.
Тоді й пізнав я істину гірку,
Хто не любив,той мабуть і не жив.

Дорога заростала бур'яном,
Чи може хто її перекопав,
Я йшов по ній весь час крізь бурелом,
Спіткнувсь не раз,не раз на ній упав.

Я підіймавсь і знов кудись спішив,
Все намагавсь добігти до ріки,
І ось добіг,та хтось мости спалив
І вже мені нема куди іти.

В'яжу плота і вже несе несе ріка,
Он беріг той,та випало весло.
Скотилась по щоці сльоза гірка,
У вир з розгону пліт мій понесло.

Розбитий пліт,на острові стою,
Кругом вода,не видно берегів,
Я згадую дорогу всю свою
На острові,серед німих пісків.[size="4"][/size][font="Arial"][/font]© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11002274726