Обділена так долею душа
кричить і стогне, оббиває крила
і просить в Бога щастя хоч на грам,
в людей - підтримки, в ангелятка - дива...

Кричить вже втомлена душа:
"Зверніть на мене погляд, люди!
Я тут, я поряд, я - жива!!!
Мене зігрійте!.. зникне туга...

Засвітиться надії промінець
в серденьку, у моєму, хочу дива!!!
А дива все нема, воно не йде...
Хіба що ми принесемо їм диво...