Так, як Лада Лузіна, зсередини показати нутрощі життя не кожен може. Вона «в доску» своя в своїх романах, цілить на «животрепещущие» теми, приправляє лексикою, яка на диво органічно вписується в текст, і потрапляє в «десяточку». В «Мой труп» вона пішла ще далі: до певного набору життєвих цінностей героїні (мені чомусь у всіх її творах прослідковується одна героїня) додалася філософія. Лада Лузіна змінює своє амплуа, як ви думаєте? І як вам роман? Мені не дуже в літературі подобається тема смерті, кладовищ, але її Байковий Едем – це щось! Є над чим замислитися.

Особисто я думаю, що Лада не змінює своє амплуа. Вона просто його розширює. Насправді це дуже добре, тому що Лузіна експериментує. Що дуже добре для неї, як для письменниці

Та в Лузіної один напрям, їй аби як можна більше вип"ялить власне "я". Таке враження, що вона пише, щоб розказати всім, хто її ще не знає, що є таке приємне розумне дівчисько, що воно може виплутатися з будь-яких ситуацій.

Добре, що у письменника є амбіції. І дуже добре, що він вчить читачів на своїх прикладах. Яка різниця, як набувати досвіду? А при читанні книжок це ще й приємно.

Набувати досвіду з книжок Лади Лузіної? А з книжок Донцової ви теж набуваєте досвіду? Давно я так не сміявся. Жодна, навіть найгеніальніша книжка, не навчить вас як жити на світі. Тільки власний досвід, тільки власні синці. Та й то не завди. Для більшості людей - наступати на одні й ті ж граблі - улюблене заняття.

Кожна хвилина - це вже досвід. Що б ми не робили, які емоції не переживали, при цьому ми набуваємо досвіду. Даремно Ви думаєте, що з книжок він не набувається. Ваша свідомість фільтрує кожне речення і приймає чи не приймає його як вказівку до дії, але обов"язково аналізує. Оце і є досвід. Власні синці - це само собою зрозуміло, це ще й терапевтичний ефект. У романах Лади Лузіної є дуже глибокі думки, вона мислить нестандартно - безпосередньо, без звичних умовностей. Тому вона, мабуть, нечасто наступає на одні і ті ж граблі. Цьому також варто повчитися.

Лада Лузина - просто шоу-мен. Чи пак - шоу-вумен. Я не читав її книжок. Тому мені складно сказати, чи є в її текстах глибокі думки. Врешті решт, хай не ображається ЛАда ЛУзіна і, взагалі, наші митці, але глибоких, власних думок уже нема ні в кого. І в мене також. Якщо Вам сподобалась якась думка, то спробуйте вичленити її сутність, і я переконаний, що коріння тої думки ви з легкістью знайдете чи в Біблії. Чи в когось з древніх філософів. Все розумне вже давно сказано. Ми тільки переказуємо своїми словами.

А щодо досвіду. Скільки би разів герої Лади не пхали пальці в розетку, Ви всеодно теж це зробите. І тільки коли особисто Вас торохне струмом, ви замислитесь. Напишете книжку про те як Вам вдарило струмом. А люди продовжуватимуть пхати пальці туди, куди не слід. Сам Господь нам сказав, як треба жити! І що? Багато людей виконує заповіді?

Ви читаєте, що книжковий герой в якійсь ситуації вчинив таким і таким чином. І в нього все склалося, приміром, в особистому житті. Невже Ви вважаете, що цим вигаданим книжковим досвідом можна слугуватися й Вам? Це тільки в совіцькі часи нас учили: Книга вчить, як на світі жить. Книга дає знання/інформацію. І більш нічого. І ні в якому разі - не досвід. Досвід - це тільки те, що ви прожили. А не прочитали.

У чому я з Вами абсолютно погоджуюся, то це з тим, що все, що відбувається у цьому світі, описано в Книзі Книг. Сказати щось нове не вдавалосся нікому. Книжки, які ставали класичними, - це лише тлумачення деяких Її моментів - не більше. Але все, що потрібно було пояснити, вже пояснено. Про що тепер писати? Згодом ще буде, мабуть, якийсь потужний виток, але поки що література на це, мабуть, чекає. Тому, на мою думку, щоб твір заслужив місце в списку класичних, потрібно значно більше, ніж просто талант. Книжки почали оцінювати за іншими критеріями, вони займають місце й час як супутники нашого відпочинку, як ширма від суєти.
А чому Ви вважаєте, що досвід - те, що прожили. Народ з давніх-давен вчився на чужих гулях, не на своїх. Це, мабуть, як кому. У кожного, як писала Ірина Вільде, своя правда: для когось книжки - досвід, для когось - повітря.Особисто я набуваю досвіду з усього.

----------------------
Чому вас так цікавить ця особа? Пустоту ніхто не чує.

Інколи люди чують навіть пустоту. Часом такого хочеться, не постійно ж занурюватися в глибину. У Ладі Лузіній відчувається розвиток. Є повно авторів, які тупцюють на місці зі своїми творами, а вона, якими б не були її твори, на місці не стоїть. Уже через це хочеться читати те, що вона пише.