В цілому Бродський мені дуже подобається, але нещодавно розчарувався, коли прочитав вірш про Україну, написаний ще 1991-му та прочитаний ним у 1994 році. Хотілося б знати, що скажуть українські літературні інтелектуали.
Нагадую:
На независимость Украины (1994)

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченный изотопом,--
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря -- в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть -- так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли -- больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза --
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Якщо цінувати Бродського за стиль, мову, образність, то цей вірш не дає підстав для розчарування. Якщо ж вважати його (Бродського) "своїм", то тут справді доводиться вибирати... Принаймні це чесно, російське розуміння "братерства" відображено дуже чітко і виразно. Можна тільки поспівчувати їхнім "трагедіям" і подякувати Богу, що це вже іноземна література, а не яка-небудь родная речь

Бродський - типовий шовініст.
Ганьба! І його велич тут ні до чого.

Та він належить російській культурі і сприймать його треба як представника цієї культури.

Ни страны, ни погоста Не хочу выбирать, На Васильевский остров Я приду умирать.

А заодно й ідеалів саме тої культури.
Хіба він один такий? Гарно пише, але ідеї?

Реальність така - Вам все одно прийдеться вчитися. Всі мої знайомі, що мають пристойну роботу, були змушені закінчити в Квебеку принаймні колледж. Українські дипломи не мають вартості. Виняток становлять науковці, але тільки ті, що вже мають доктора.

Аккаунтером-бухгалтером французькою мовою comptable

назви мені будь-ласка якісь відомі реп-групи, але українські, тоді висловлю думку. Цим напрямом не захоплююсь. Вважаю, що Вова зі Львова пробився в люди, бо це для української музики щось нове. чи не так?

Вы допускаете ошибку. Могу это доказать.

Мне кажется, что дело в другом - из одиозного стихотворения Бродского стоит вынести для себя несколько выводов.
Во-первых, Россия и российская культура всегда не признает "отдельного корня" украинской. Отсюда "русские украинцы" Гоголь, Булгаков и другие.
Но из этого первого вытекает второе - надо и взращивать и беречь ярких представителей своей культуры (иначе никем кроме Вова зі Львова мы и похвалиться не сможем). Нас душит не Москва-культурная, а собственная местечковось, от которой не в состоянии отрваться даже признанные литераторы.
И, наконец, третье. Не сразу Москва строилась. Надо бороться за Украину и украинскую культуру (которая, кстати, и это, увы, сложилось исторически, не сугубо украиноязычная). Из культуры начинается вера в государство и рождение национальной идеи, которой сегодня нет. Наша культура многослойная, но надо это признать и развивать. А сторонников Бродского переубедит время.

Могу порекомендовать зайти на сайт, с огромным количеством информации по интересующей Вас теме.

Хошу себе......

А як вам, панове, статистика - понад 900 переглядів - і всього кілька людей завдали собі праці зреагувати на сей "шедевр".
"Дело не столько в том, что добродетель не является гарантией создания шедевра, сколько в том, что зло, особенно политическое, всегда плохой стилист".
Наче саме про цей вибух безсилої люті услід поїзду, що віддаляється, написано.
Де ота вишукана елегантність стилю Бродського? Куди вона зникла в просоченому "злом політичним" пасквілі? Грубість вокзально-балаганна, базарна вульгарність - от вона, стилістика твору.
Найприкріше, що наведена цитата - з Нобелевської лекції самого Бродського.

Найбільш прикро - те, що ми на це заплющили очі. Ані мови. Прочитали - і байдуже. Бо ще ославлять антисемітом.

До того ж, сперечатися на такі теми в Україні небезпечно. Розповім дивну історію.
У березні 2008 року журналіст з Хмельниччини Валентин Бендюг опублікував цього вірша на львівському сайті "Поетичні майстерні" Відбулася активна дискусія. Скінчилося тим, що Бендюга "забанили". Запропонували за 24 години забрати свої матеріали із сайту. Не можна сперечатися з генієм навіть з приводу одного окремого твору. Неймовірно? Дивно? Але правда.

Я считаю, что Вас ввели в заблуждение.

Наскільки мені відомо, як свідкові тих перепетій, згаданий вами Валентин Бендюг, журналіст із Хмельниччини, тільки тим і займався на "Поетичних Майстернях" ( та й на інших ресурсах я з такими його вчинками зустрічався), що провокував різні конфлікти, дивуюсь, що його так довго терпіла адміністрація...

А забанили Бендюга, здається безпосередньо після того (принаймні так там на відповідних сторінках і написано), коли він загавкав на Ісуса Христа, та ще й на Різдво...

Такі наші Бендюги, все життя при Совєтах доноси писали, а тепер вони перші борці з "жидами" і "москалями", але час від часу з них старе вихоплюється, тоді й Христові, по старій пам'яті, дістається...

А про Бродського що говорити - спершу навчіться так писати, як він, тоді й толково щось може і скажете...
А зараз нічого нам казати, - не має чим і похвалитися особливо...

Володимире, ви б ще про те як декабристи розбудили Герцена згадали. Українська інтелігенція вже тисячу разів висловилася з приводу цього вірша і навіть написала вірша у відповідь, і навіть нещодавно народжена українська інтелігенція (Дмитро Дроздовський) вже теж про це написала. Але загальний тон публікацій такий: Бродський - добрий поет, йому це можна пробачити, тим більш, що вірш трохи театральний, штучний. Та й пробачили ж Езрі Паунду та Луї-Фердинанду Селіну те, що вони допомагали фашистам!

Як на мене, це ще зразок не найшовіністичнішого твору з боку північносусідського автора.
І не слід на нього обурюватися, краще зробити щось своє, сильніше. І все стане на своє місце...

Шановна пані Лесю, оце "Читач" паскудить моє чесне імя і поширює про мене вигадані Ляшкевичем небилиці. У мене в емейлі є листи Ляшкевича, які я незабаром опублікую. Тоді стане зрозумілим, за що саме мене забанили на так званих "Львівських поетичних майстернях". Підозрюю, що тим "Читачем" і є Володимир Ляшкевич. Він же "Літературний оглядач". Ось його коментарі до моїх матеріалів на ХайВеї: http://h.ua/profile/296929/ Словом, негідник, не вартий уваги, але паскудник, а тому треба ткнути його носом у його ж лайно.

Про проблему мови.
Про те що росія набагато гірша за Україну.
Що Українська культура росте.
Та інші теми.
Просто коли я з ними говорив про проблему я відчув себе якимось зацикленим через них. Але тепер я розумію що робив правильно що дискутував з ними. До речі про підтримку мови погодились всі.

Доброго дня всім відвідувачам Шари. Пропоную зробити дану тему про прогрес Українського кіно, інтрв ю режисерів і будь що інше цікаве про наше минуле, теперішнє і майбутнє кіно. Виставлю першу статтю і буду додавати коли натраплятиму на них. Дякую за увагу і надіюсь тема буде цікава для всіх.

Зиновій БЛЯХАРСЬКИЙ
Українофобія "от ґаспадіна Нобеля"
Окремий трагічний випадок, чи системне явище?
http://ukrlife.org/main/tribuna/fobia.htm

На мою думку, вступ України в НАТО на даному етапі є передчасним. Фактично Україна ще не відійшла від всіх посткучмівських принципів, способу життя. Хабарництво та корупція ще не відійшли у минуле. Справа в тому, що ми НАТО не потрібні З цього треба виходити. От коли ми станемо справді європейською державою, тоді можна буде вести про це мову.
Які вигоди Україні з того, що вона буде в НАТО? Захист з боку Північно-Атлантичного Альянсу? А що зараз є якась зовнішня загроза?Навіть якощо вона виникне, то Україна є важливою геополітичною державою, і за нас завжди знайдеться кому заступитись.
Стосовно Росії, то вона звичайно буде протидіяти вступу України в НАТО. Це для Росії стратегічна мета. Але ви ж знаєте нас багато і нас не подолати