Олесь Ульяненко - порнограф чи дослідник ілюзій і бажань? Налаштування

[таня]

Відверто: його твори - не для мене. Принаймні "Жінка його мрії" нехай залишається його мрією. Але справедливості заради треба сказати, що цим романом автор також свій внесок зробив. Тепер по закінченні суперечки ми знатимемо, що зрештою означає це підцензурне поняття "порно". Може, хтось може сказати, чи є воно десь конкретизоване? Десь про це можна прочитати на серйозному рівні? Де воно конкретизовано? Для нашої критики багато що якщо біле - то тільки біле. Сучасна література несміливо пробує вивчати людські ілюзії, зародження і способи реалізації бажань, конфлікт ілюзій і бажань. Якщо психологія вже давно розставила акценти в цих питаннях, значить, вони існують "офіційно". Критика мала б виступати за розвиток обговорення сексуальних питань. Замовчування і породжуватиме порнографію. Інша справа - що варто пропонувати на такий розгляд. Звідси, мабуть, слід було б почати. Це я - про його нашумілий роман. А тепер прочитала, що має ось-ось має вийти його новий роман "Там, де Південь". Чули щось про цей роман?

[Guest_oksana_*]

Якось я почала читати його твір "Знак саваофа". Чесно признаюсь, що не змогла дійти навіть до половини. Твір тяжкий для розуміння. Отже і новий його твір читати не буду. Якщо його всі твори такі, то я дивуюсь чому заборонили "Жінку його мрії".

[Александр]

Столько шумихи из-за признанного порнографией романа Олеся Ульяненко «Женщина его мечты»? На мой взгляд это не порнография, а просто чернуха: «Неожиданно все четыре двери вылетели под напором дерьма и желтые потоки хлынули на пол. В ту же минуту стекло крыши треснуло и просыпалось на головы людям. За осколками, черными стрелами с крысиным писком влетели птицы. …Майор поднял ногу, посмотрел на прилипшее жидкое дерьмо. Поставил, поднял другую. Только теперь все ощутили запах, непереносимый, рвотный, и каждый знал, что канализация так не воняет. По крайней мере, все подумали именно так, хотя часом позже они задавали себе единственный вопрос: что это?» («Женщина его мечты» с. 165).

Интеллектуальный уровень автора сего опуса вообще ниже плинтуса. Роман начинается с того, что женщина по имени Лада (мама) засовывает себе в рот два конца оголенного электропровода. Приходит домой ее сын-гомосексуалист (сын), включает свет, и Лада погибает.

Вы можете себе представить описанную электрическую схему: два оголенных провода в рот, которые Лада могла протянуть только от розетки, и она спокойно ждет, пока сын включит свет? Такое возможно только в том случае, если она предварительно выкрутила в доме все пробки (или выключила рубильник-автомат). Тогда так и надо было Олесю описать: приходит сын домой, включает свет, а света то нету. Как догадливый парень, он сразу проверяет: а не выкрутил ли кто пробки? Вот когда он их вкрутит или включит автомат, тогда во рту горемычной Лады произойдет КЗ — и сразу у нее искры из глаз, но вполне может остаться жива (пробки от КЗ — короткое замыкание — мгновенно перегорят и света в доме опять не будет). Чтобы убить себя электротоком наверняка, ей надо было два провода не в рот совать, а в разные места, чтобы ток прошел через сердце и тогда от удара электротоком сердце остановится.